Create accountLogin

Recent searches

No recent searches

Search options

Only available when logged in.
mastodon.social is one of the many independent Mastodon servers you can use to participate in the fediverse.
The original server operated by the Mastodon gGmbH non-profit

Administered by:

Server stats:

352K
active users

mastodon.social: AboutStatusProfiles directoryPrivacy policy

Mastodon: AboutGet the appKeyboard shortcutsView source codev4.4.0-nightly.2025-03-25

#artofukraine

4 posts3 participants1 post today
Public *
Gala




Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь прочинені двері — прижовклий, бездомний —
поїзд-приблуда, якого нізвідки не ждуть,
в'їде стиха у серце моє, а вже там — невідомо:
хто з нас кого прихистить і куди наша путь...


«Поїзд»
1985

Public *
Gala

Каштани падають на брук
Тук-тук, тук-тук, тук-тук, тук-тук. Каштани, як в тебе очі, карі, Каштани, з тобою ночі в парі

Тук-тук, ми в світі вдвох, здається,
І серце серцю віддається
Тук-тук, тук-тук...
Каштани падають на брук

Та раптом з хмари глянув на світанні
Лукавий місяць, як тужавий лук,
І голос твій розтанув десь в тумані, Немов струни обірваної звук

Каштани падають на брук
Тук-тук, тук—тук, тук—тук, тук-тук. Каштани, як в тебе очі, карі, Каштани, з тобою ночі в парі

Public *
Gala



Горизонт подій

3/3

Ось Він говорить зі мною знаками,
але тепер Йому
Можна не вірити — зниклий безвісти,
я тут лише один.

В кожному вимірі
Мультивсесвіту
я
видихаю
дим.

Public
Gala



2/3

Горизонт подій

Жа‌га одно‌го в думках угашених,
щоб відігнати сни —
Вийняти Бога із дна загашника
і розмовляти з Ним,
Стати рядками, в яких проносяться,
ніби вогні світил,
Чорні вігвами і білі лотоси —
двері в чужі світи.

І говорити, і в нього вчитися
(хай же мене веде),
Що молитви‌ — це нахабне чітерство.
Принцип Його чудес:
Кожному — порівну. Всі — однакові.
Долі усі — в димý.

Public *
Gala



1/3

Горизонт подій

Довге копання в душевних покладах —
добриво квітів зла.
Час закипає у мене в погляді,
ніби густа смола.

Скоро достелиться ніч — і та‌к мене
виплюне знов у світ.
Морок по стелі повзе тентаклями
і утікає від

Нитки розжарення, що розпорює
чорний масний поділ…
Двері — межа, за якою порожньо.
Мій горизонт подій.

Public
Gala




Зимове вікно
Цю картину Яблонська написала у 87 років. Інсульт 1999-го посадив її в інвалідний візок і паралізував робочу праву руку, тому художниця почала писати лівою. І замість олії, що вимагає точності та вправності, стала використовувати пастель.
Доньки художниці згадують, як "провокували" натхнення. Ненароком залишали на столі чи підвіконні фрукти, посуд, регулярно ставили живі квіти. І коли мама коротко кидала: "Папір!", радісно несли їй папір і пастель

ExploreLive feeds
About